Крихітка син до батька прийшов і запитала крихітка:

- Що таке добре і що таке погано? ...

У цьому дитячому вірші В.Маяковського мова йде про формування у дитини тієї частини особистості, яку знаменитий Фрейд назвав «супер-Его» або «над-Я», а звичайні люди називають совістю. Ці процеси починаються у віці близько 3 - 5 років (у період Едіпового комплексу) і продовжуються в ході виховання дитини до того моменту, коли стає можливим назвати людину зрілою особистістю.

Зовсім понвий погляд на совість: гріхи осудження.

Межі норми.

Найлегше позначити дві крайності.

Існують люди без будь-яких моральних принципів, «безсовісні», які говорять одне, а роблять інше, зазвичай те, що хочеться їм, не дивлячись на заборони і закони і при цьому, найчастіше, залишаючись безкарними.

Інший полюс - люди, що живуть з постійною оглядкою - «Чи правильно Я поступаю?», «Що про мене подумають?». Така людина часто і з найменшого приводу відчуває «муки совісті» і вважає себе нікчемним людиною.

Нормою можна вважати стану, що знаходяться між цими полюсами, які доставляють людині життєвих проблем, дають йому відчуття свободи і впевненості в собі, відчуття своєї цінності і значущості.

Джерела совісті.

Основи цієї частини особистості у дитини закладаються батьками в ранньому дитинстві, а процес її формування називається вихованням. Про важливість раннього етапу каже народна мудрість - «Вчити треба, поки поперек лавки лежить, а коли вздовж - пізно буде». Найважливішу роль тут відіграють не слова батьків, а їх власна поведінка і реакція на поведінку дитини, за якою він розуміє, чи задоволені їм батьки. Адже в цьому віці батьки для дитини подібні всемогутнім чарівникам, які все знають, все вміють, навіть можуть знати його думки і їх просто неможливо обдурити, адже вони ДОРОСЛІ. Пізніше в процес виховання включаються й інші люди, що володіють для дитини певним авторитетом - вчителі, тренери, батьки друзів, громадські організації, і навіть суспільний лад держави.

Ще років 20 тому, в епоху «великого і могутнього Радянського Союзу» був створений образ «будівника комунізму». Це мав бути людина суворих моральних принципів - «Перш думай про Батьківщину, а потім про себе!». А для формування такої людини існувала широка мережа організацій - піонерія, комсомол, комуністична партія. Подібний людина могла жити тільки в суспільстві людей, подібних собі, утворюючи з ними єдину спільність, так званий «радянський народ».

Як виховати нормальну людину?

Існує безліч різних стилів виховання - від жорсткого, що обмежує до повної вседозволеності. Як вибрати правильний? Як уберегти дитину від небезпек зовнішнього світу і при цьому не виховати його боягузом або егоїстом? Важливу роль у цьому відіграють заборони - слова «Так» і «Ні», «Можна» і «Не можна». Процес формування совісті у дитини заснований на його повному і беззастережному довірі до батьків, які (будучи, на думку дитини, всемогутніми) забезпечують йому відчуття безпеки і комфорту в зовнішньому світі.

Зовсім маленька дитина не розуміє, що не можна пхати пальці в розетку і за його безпеку відповідають батьки, які точно впевнені, що цього робити не можна. Для цього батьки прибирають подалі гострі предмети, закривають розетки і т.п., як би кажучи тим самим «Ні» небезпекам зовнішнього світу.

Коли дитина трохи підросте, він починає розуміти, що це робити не можна тому, що буде боляче. Тоді батьківські «Так» і «Ні» вже призначені йому. Кращий шлях для дитини - виховання в базисі «Так». Інакше кажучи, навколо нього поступово з'являється все більше предметів, про які мама каже «Так». Такий розвиток дитини більше засноване на заохоченні, ніж на заборону. Слово «Так» утворює основу, до якої додається «Ні».

Третя стадія цього процесу - стадія пояснень, в процесі якої у дитини виникає основа для розуміння, чому цього робити не можна. Саме з цього віку батьківське «не можна» відноситься вже не тільки до небезпек зовнішнього світу, а й до поведінки самої дитини - «що таке добре і що таке погано».

Дуже важливий у цьому процесі єдиний підхід до «Не можна» з боку батьків. Адже зовсім маленька дитина не розрізняє близьких людей, для нього всі вони - мама. Але потім він починає відрізняти маму, яка говорить «Так» від мами, що говорить «Ні». Саме тоді на горизонті дитини з'являється тато у вигляді тієї жорсткої частини матері, яка говорить «Ні» і наполягає на цьому. Тільки після цього в житті дитини з'являється тато, як рідна людина, якого люблять, поважають, який при нагоді може відважити ляпанець-другий, нічого при цьому не втрачаючи. Але він повинен заслужити це право тим, що знаходиться поруч і не приймає сторону дитини проти матері.

Насправді, маленькі діти люблять, коли їм кажуть «Ні». Їм необхідно навчитися проявляти агресію, не руйнуючись при цьому. Вони не хочуть грати тільки м'якими іграшками. Їм подобаються каміння, палиці та інші гострі предмети і іноді вони провокують на слово «Не можна», щоб ще раз відчути нашу любов і турботу про них.